Історичне прогнозування – ефективний прийом для розвитку творчого і критичного мислення учнів

      Сучасний світ надзвичайно мобільний і динамічний. Суспільство потребує людей, які будуть озброєні необхідними знаннями і вміннями для того, щоб легко адаптуватися і визначити своє місце в системі соціально – професійних взаємин і бути в гармонії з оточенням. Саме за таких обставин вивчення історії повинно не стільки надавати учням знання фактів, скільки навчити розуміти історію, осмислювати її. Пізнавши закономірності історичного розвитку, учні краще зможуть реалізувати себе у житті.                    

     Цьому має сприяти викладання, яке ґрунтується на розвитку творчого і критичного мислення школярів. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє сильні та слабкі сторони цих ідей, оцінює їх корисність. А вміння мислити розвивається шляхом розв’язання проблемних задач [7]. Розв’язання проблемних задач дасть змогу учням краще усвідомлювати минуле і сучасне, стати відповідальними громадянами і свідомо обирати свою долю та впливати на неї. Одним із найбільш ефективних шляхів вирішення даного питання є застосування прийому історичного прогнозування.

      Під історичним прогнозуванням розуміють таку організовану вчителем пізнавальну діяльність учнів, в ході якої  на основі аналізу наявних даних визначатиметься напрям, характер і особливості тенденцій суспільного розвитку в певний історичний період.  Воно стимулює активне використання в навчанні зв’язків, відношень, доведень, пошуку нових знань і застосування уже здобутих.

     Застосовувати історичне прогнозування доцільно, коли в учнів уже сформовані певні уміння – здатність суб’єкта свідомо, а також послідовно використовувати сукупність навчальних і розумових дій під час вивчення нового матеріалу та розв’язання незнайомих питань і завдань. Прогнозування дає можливість виявити рівень засвоєння, а найголовніше -  розуміння матеріалу попередніх уроків. Учні вчаться висловлювати власну думку, відчувати себе творцями історії, адже вони мають змогу змоделювати ситуацію, під час якої досить часто виникає бажання змінити результат того чи іншого передбачення, вони вчаться проводити паралелі із сучасністю. Як наслідок, у школярів формується власна життєва позиція, відчуття єдності з соціумом  і відповідальність за майбутнє суспільства.                                                                         

     Для ефективного прогнозування діти мають володіти певною сумою знань, вміти порівнювати, аналізувати, синтезувати, узагальнювати тощо. З цього боку історичне прогнозування постає як ускладнена процедура історичного дослідження, що моделює частково процес створення інтерпретацій історичних фактів та їх взаємозв’язків.

      Методичний прийом історичного прогнозування припускає:

² постановку проблеми;                                   

² ознайомлення учнів з фактичним матеріалом;

² висунення гіпотези (гіпотеза – наукове припущення, застосовуване як     можливе   пояснення якихось явищ, процесів, ситуацій [8]);

² визначення методів дослідження;

² проведення дослідження;

² доказ або аргументоване обґрунтування неправильності припущення;

² аналіз і узагальнення отриманих даних;

² остаточне формулювання нових фактів, тенденцій та їх пояснення;

² презентація результатів дослідження.

     Історичне прогнозування має бути побудоване на доказах – інформації, яка допомагає дійти висновку про гіпотезу, а гіпотеза базується на фактах, які її підтримують. Дуже важливо навчити учнів знаходити переконливі факти із багатьох, які доведуть правдивість ситуації.

При попередньому аналізі інформації з досліджуваної проблеми учням варто запропонувати структурувати свою роботу. Наприклад, заповнити таблиці.

Табл.1

Табл.2

      Прийом прогнозування зорієнтований на індивідуальну, парну або групову діяльність і може бути виконаний протягом визначеного часу: як фрагмент уроку, урок, система уроків.          Цей прийом можна застосовувати на різних етапах уроку:

² мотивації навчальної діяльності;

² актуалізації опорних знань учнів;

² вивчення нового матеріалу;

² осмислення нових знань і вмінь;

² систематизації й узагальненні нових знань і умінь;

² підведенні підсумків уроку,

а також при виконанні домашніх завдань і  як випереджувальне завдання.

     Прогнозування можна застосовувати на уроках різних типів, особливо на таких, які у практиці навчання проводяться у нетрадиційних формах: урок-семінар, урок – практикум, урок – прес-конференція, урок – дискусія, урок проблемних пошуків, інтелектуальних роздумів і, власне, урок – прогнозування. На таких уроках матеріал висвітлюється так, щоб викликати самостійну розумову діяльність учнів, а через неї забезпечити активну цілеспрямовану увагу, сприйняття, запам’ятовування тощо. Цей прийом дає змогу вчителю ефективно організовувати роботу учнів з довідковою літературою, картографічними джерелами, матеріалами документів, залучати до роботи свідків, експертів.

     Як же проводити роботу над розв’язанням історичного прогнозу?

      Пам’ятка для вчителя

1. Переконайтесь, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання.

2. Організуйте пізнавальну діяльність учнів, створюючи проблемну ситуацію, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.

3. Допоможіть учням визначити методи вирішення навчального завдання.

4. Забезпечте учнів матеріалами для аналізу певного історичного періоду.

5. Організуйте самостійну роботу учнів.

6. Допоможіть учням за необхідності спрогнозувати суспільний розвиток на основі виявлених учнями тенденцій.

7. У формі діалогу коригуйте за необхідності аргументованість висновку.

     Пам’ятка для учнів

1. Усвідомте суть проблемної ситуації чи завдання.

2. Визначте та встановіть методи вирішення навчального завдання.

3. Проаналізуйте надані вчителем чи здобуті самостійно дані.

4. Визначте, встановіть внутрішні, суттєві зв’язки між подіями, явищами і процесами, що періодично повторюються.

5. Спрогнозуйте суспільний розвиток на основі виявлених тенденцій.

6. Перевірте об’єктивність встановлених тенденцій суспільного розвитку.

7. Оформіть результати своєї діяльності у вигляді висновку про існування певної тенденції в даний історичний період.

     Під час історичного прогнозування учні навчаються:

² складати тези;

² виділяти логічну основу;

² систематизувати історичну інформацію;

² формулювати головну думку;

² оперувати аргументами і фактами;

² використовувати багато джерел інформації;

² самостійно відбирати і накопичувати матеріал;

² створювати кінцевий продукт на основі власних переконань;

² презентувати його перед аудиторією;

² толерантно відноситись до інших думок.

     Прогнозування можна побудувати на основі аналізу історичного документа, встановленні просторових зв’язків, простеженні хронологічної послідовності подій. Особливу ефективність має робота учнів із застосуванням карт. На історичній карті показані розміщення, сполучення, зв’язки і динаміка історичних подій і явищ. Цей прийом повинен  висвітлювати і значення діяльності історичної особи, чиї вчинки можуть змінювати хід історії, а також історичні ситуації, коли стають можливими інші варіанти розвитку подій.

     Використання цього прийому роботи дозволяє зробити уроки творчими і цікавими сформувати в учнів такі духовні цінності як толерантність, здатність до діалогу, демократизм, плюралізм. Фактично, прогнозування є підсумком діяльності учня щодо опанування певного історичного матеріалу, визначає рівень критичного мислення учнів, здатність переносити набуті вміння у практичне життя.