Нарешті, вона прийшла — довгоочікувана зима! Справжня, іскриста, пухнаста, бадьора. Добре пробігтися морозцем першого зимового ранку! Вулиці, вчора ще по-осінньому похмурі, суцільно вкриті білим снігом, і сонце переливається в ньому сліпучим блиском. Химерний візерунок морозу ліг на вітрини магазинів і наглухо закриті вікна будинків, іній вкрив гілки дерев. 

Зрідка підіймається вітерець і пощипує обличчя й вуха. Зате як гарно навколо! Які ніжні, м’які сніжинки неквапливо кружляють в повітрі! Навіть морозець, колючий, але теж приємний. Чи не за те все ми любимо зиму, що вона наповнює груди зворушливим почуттям?!

Такого зимового ранку учні 3-4 класів вийшли на шкільне подвіря  помилуватися красою.

Все навколо виблискує сріблом, наповнене бадьорістю і свіжістю. Так легко дихається і так добре на душі, що мимоволі посміхаєшся. І хочеться по-дружньому сказати цьому дивовижному зимового ранку: «Здрастуй, зима довгоочікувана, чарівна! Ти — моя улюблена пора року».